З давніх
переказів відомо, що існувала мова вбрання за якою можна було прочитати багато
інформації про людину: вік, сімейний стан, кількість та наявність дітей та
навіть їх долю. Алфавітом цієї мови були орнаменти, певні елементи одягу, кольори та деталі крою про які ми сьогодні і
поговоримо.
Спочатку
вважалося, що чим менше деталей під час шиття одягу – тим цілісніша душа (в
деяких джерелах аура) того хто буде носити його. Це було обумовлено і практичною стороною,
адже раніше процес виготовлення тканин був трудоємким та довготривалим, зайвих
клаптиків на було, та й матеріал (льон, коноплі, кропива, шерсть) потребували
ретельної обробки. В ті часи викрійка
сорочки виглядала приблизно так:
Всі шви оброблялися червоними нитками, а край та горловина прикрашався певним орнаментом.
З часом почали додавати все більше та більше деталей, таких як плечові вставки та ластовиця. З останньою виник цікавий курьйоз під час пошиву сценічних костюмів. Іноді зустрічаються сорочки з червоною ластовицею (перший приклад) - це ознака крадія, щоб його легко було знайти та упередити крадіжку, тож зверніть увагу на другий варіант викрійки.
Однією з ключових позицій був крій рукава. Занадто довгі носили волхви (обряди що вимагали не торкатися голими рукими певних артефактів) та заможні люди, що стало джерелом приказки - робити спустивши рукави. У жінок вони означали родові шляхи, тому їх відсутність говорить сама за себе:
Лише жінці, що народила дитину можна було носити розширення після зборки на рукаві. Одже недоречним є вдягати на дівчаток 9-ти років одяг що символізує трьох народжених дітей:
До наступної зустрічі!
