Мова крою вишиванки (Язык кроя вышиванок)

     З давніх переказів відомо, що існувала мова вбрання за якою можна було прочитати багато інформації про людину: вік, сімейний стан, кількість та наявність дітей та навіть їх долю. Алфавітом цієї мови були орнаменти,  певні елементи одягу,  кольори та деталі крою про які ми сьогодні і поговоримо.

    Спочатку вважалося, що чим менше деталей під час шиття одягу – тим цілісніша душа (в деяких джерелах аура) того хто буде носити його.  Це було обумовлено і практичною стороною, адже раніше процес виготовлення тканин був трудоємким та довготривалим, зайвих клаптиків на було, та й матеріал (льон, коноплі, кропива, шерсть) потребували ретельної обробки. В ті часи викрійка  сорочки виглядала приблизно так:

Всі шви оброблялися червоними нитками, а край та горловина прикрашався певним орнаментом. 

З часом почали додавати все більше та більше деталей, таких як плечові вставки та ластовиця. З останньою виник цікавий курьйоз під час пошиву сценічних костюмів. Іноді зустрічаються сорочки з червоною ластовицею (перший приклад) - це ознака крадія, щоб його легко було знайти та упередити крадіжку, тож зверніть увагу на другий варіант викрійки. 

 Глибокий розріз спереду означав матір-годувальницю

Однією з ключових позицій був крій рукава. Занадто довгі носили волхви (обряди що вимагали не торкатися голими рукими певних артефактів) та заможні люди, що стало джерелом приказки - робити спустивши рукави. У жінок вони означали родові шляхи, тому їх  відсутність говорить сама за себе:

  Лише жінці, що народила дитину можна було носити розширення після зборки на рукаві. Одже недоречним є вдягати на дівчаток 9-ти років одяг що символізує трьох народжених дітей:

До наступної зустрічі!